«Клонування людини - створення людини, яка генетично ідентична
іншій живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без
ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини», - витримка зі статті 2, Закону України про заборону репродуктивного клонування людини від 14 грудня 2004 року.
Клонування: два табори.
«Счас все думают о продлении жизни. Правильно. Только какой жизни? О собственной шкуре думают. Это очень точное слово. Все мысли о теле. И ничего о душе. О душе, которая уже, может быть, давно умерла.
Ученые бьются над продлением жизни, не задумываясь, что это пустое», - проповідь у Храмі Воскресіння Христового.
«Клонування – це питання сучасного та майбутнього. Воно має розвиток. Зараз є можливість клонувати людину. Єдине, що гальмує процес – питання етики», - Мирослава Корнієва, генетик, доктор біологічних наук.
Клонування: від рослини до людини
Рослина, отримана вегетативним способом від іншої рослини є клоном; ним є і однояйцеві близнюки. Це ті речі, від усвідомлення яких в нашій голові нічого не перевертається. З останнім століттям в світ прийшло нове розуміння слова клон. Воно вносить у процес відтворення життя щось безповоротно нове, надто наукове, неприродне. Воно не залишає нас байдужими, бо безпосередньо стосується майбутнього світу в якому ми живемо.
Клонування - це процес тиражування організму чи будь-якого іншого об’єкту в біології.
Не важко прослідкувати дуже спрощену історію цього терміну.
1977 рік – професор зоології Дж. Гердон клонував жаб.
1981 рік – професор Шетлз отримав три клонованих ембріони людини, але призупинив їх розвиток.
1997 рік – на світ з’явилася клонована овечка Доллі (яка швидко померла).
Досить швидко та стрімко ми підібралися до хвилюючого, а для когось болючого питання клонування людини. Воно стоїть гостро, відверто кидаючи виклик. Кому? Людям.
По різні боки опинилися два табори світу – духовенство та науковці. Але це не примарна війна, протистояння чи дискусія, що вирішиться і діло піде своїм шляхом. В цьому питанні не має позиції «між», не має «сторонніх», не має «незацікавлених». Незалежно від того, якого рішення дійде світова спільнота, для кожної людини це перш за все питання етики.
Про клонування
Яким чином відбувається клонування ссавців?
З яйцеклітини вилучається ядро. На його місце вживлюється ядро іншої соматичної клітини, що містить генотип організму донора. Далі яйцеклітину поміщають в організм сурогатної мами, що вирощує зародок. В результаті, народжується клон з ідентичним генотипом донора соматичної клітини.
Відповідно, шляхом клонування можна відтворити будь-який живий організм або його частину, що ідентичний вже існуючому (живому) чи існувавшому (вже мертвому) при умові збереження генної інформації. Можна відтворити людину.
Клонування людини може проводитися з різними цілями. По-перше, з метою відтворити людину. По-друге, з метою виростити певні органи - терапевтичне клонування. У другому випадку, клонування відбувається без матки-донора. На початковому етапі розвитку ембріона з нього вилучаються потрібні клітини, і його розвиток припиняється. В подальшому, з отриманих клітин вирощують потрібні клітини, орган чи ін., що використовується під час лікування хворих.
Клонування: переваги та ризики
Не можна сперечатися з тим, що клонування – це прорив науки. За словами вчених, досягнення у клонуванні дають невичерпні можливості. Зокрема для сімей, що страждають безпліддям, для хворих, що чекають на пересадку органів. Це можливість повернення у життя геніїв світової історії: Ейнштейна, Цезаря, Боткіна та ін.. Крім того, це виклик злочинності (торгівля органами), що з кожним роком процвітає все більше. В решті решт, це можливість неможливого – створення людини.
На все це можна поглянути під іншим кутом.
Людині властиво прагнути до контролю та влади. Не лише над життям, - над смертю також. Людина забуває, що в усьому є свої витоки, свої закони. Такі закони є у природи, і якою б не була наука, вона не може їх змінювати.
Переважна більшість людей говорять про душу. Більшість з цієї більшості вірять в існування душі. Дуже просте питання, хто така людина? Якщо людина – це душа і тіло, то ким буде клон? З якою вірогідністю ви впевнено скажете, що у нього буде душа? Нехай кожен відповість на це питання сам.
Якщо ж повернутися до питань більш приземистих, але не менш актуальних.
Клон – має генотип свого донора. Як бути зі свідомістю клону? На чию вона буде схожа та чи буде взагалі? Кому він буде належати? Вченому, донорові, сурогатній матері чи самому собі? Що буде з людиною-клоном після її появи на світ? Ким вона стане? Юридично та фізично, офіційно та неофіційно? Ким буде ця людина для сусіда по квартирі? Важко відповісти на це питання. Тому що між ним і відповіддю лежить прірва нашої свідомості. Прірва, що уособлює в собі етику, мораль, відчуття світу та свого місця у ньому.
Вріз
Професор Ян Вісмут, що «дав» життя відомій овечці Доллі підрахував, що 50% клонів помирає ще в утробі, 20% невдовзі після народження. Він попереджає, що при клонуванні людини існує величезний ризик, що на останній стадії вагітності відбудеться викидень або дитина народиться з фізичними дефектами чи мертвою. Зважаючи на це, клонування людей повинно вважатися злочином.
Сучасне законодавство про клонування
На сьогоднішній день, в Європі існує єдиний міжнародний акт, що встановлює заборону на клонування людини, - це Додатковий протокол про заборону клонування людини 1998 року до Конвенції Ради Європи про права людини в біо медицині 1996р. Відповідний протокол не проводить розділу на терапевтичне та репродуктивне клонування.
Натомість, цей недолік виправлений у праві Європейського союзу. Хартія ЄС про основні права людини проголошує право на цілісність особистості. У відповідності з нею, проголошується заборона лише на репродуктивне клонування людини.
В Україні, закон про заборону репродуктивного клонування людини підписаний в 2004 р.. Окрім того, він забороняє ввезення на територію України та вивезення з території України клонованих ембріонів.
іншій живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без
ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини», - витримка зі статті 2, Закону України про заборону репродуктивного клонування людини від 14 грудня 2004 року.
Клонування: два табори.
«Счас все думают о продлении жизни. Правильно. Только какой жизни? О собственной шкуре думают. Это очень точное слово. Все мысли о теле. И ничего о душе. О душе, которая уже, может быть, давно умерла.
Ученые бьются над продлением жизни, не задумываясь, что это пустое», - проповідь у Храмі Воскресіння Христового.
«Клонування – це питання сучасного та майбутнього. Воно має розвиток. Зараз є можливість клонувати людину. Єдине, що гальмує процес – питання етики», - Мирослава Корнієва, генетик, доктор біологічних наук.
Клонування: від рослини до людини
Рослина, отримана вегетативним способом від іншої рослини є клоном; ним є і однояйцеві близнюки. Це ті речі, від усвідомлення яких в нашій голові нічого не перевертається. З останнім століттям в світ прийшло нове розуміння слова клон. Воно вносить у процес відтворення життя щось безповоротно нове, надто наукове, неприродне. Воно не залишає нас байдужими, бо безпосередньо стосується майбутнього світу в якому ми живемо.
Клонування - це процес тиражування організму чи будь-якого іншого об’єкту в біології.
Не важко прослідкувати дуже спрощену історію цього терміну.
1977 рік – професор зоології Дж. Гердон клонував жаб.
1981 рік – професор Шетлз отримав три клонованих ембріони людини, але призупинив їх розвиток.
1997 рік – на світ з’явилася клонована овечка Доллі (яка швидко померла).
Досить швидко та стрімко ми підібралися до хвилюючого, а для когось болючого питання клонування людини. Воно стоїть гостро, відверто кидаючи виклик. Кому? Людям.
По різні боки опинилися два табори світу – духовенство та науковці. Але це не примарна війна, протистояння чи дискусія, що вирішиться і діло піде своїм шляхом. В цьому питанні не має позиції «між», не має «сторонніх», не має «незацікавлених». Незалежно від того, якого рішення дійде світова спільнота, для кожної людини це перш за все питання етики.
Про клонування
Яким чином відбувається клонування ссавців?
З яйцеклітини вилучається ядро. На його місце вживлюється ядро іншої соматичної клітини, що містить генотип організму донора. Далі яйцеклітину поміщають в організм сурогатної мами, що вирощує зародок. В результаті, народжується клон з ідентичним генотипом донора соматичної клітини.
Відповідно, шляхом клонування можна відтворити будь-який живий організм або його частину, що ідентичний вже існуючому (живому) чи існувавшому (вже мертвому) при умові збереження генної інформації. Можна відтворити людину.
Клонування людини може проводитися з різними цілями. По-перше, з метою відтворити людину. По-друге, з метою виростити певні органи - терапевтичне клонування. У другому випадку, клонування відбувається без матки-донора. На початковому етапі розвитку ембріона з нього вилучаються потрібні клітини, і його розвиток припиняється. В подальшому, з отриманих клітин вирощують потрібні клітини, орган чи ін., що використовується під час лікування хворих.
Клонування: переваги та ризики
Не можна сперечатися з тим, що клонування – це прорив науки. За словами вчених, досягнення у клонуванні дають невичерпні можливості. Зокрема для сімей, що страждають безпліддям, для хворих, що чекають на пересадку органів. Це можливість повернення у життя геніїв світової історії: Ейнштейна, Цезаря, Боткіна та ін.. Крім того, це виклик злочинності (торгівля органами), що з кожним роком процвітає все більше. В решті решт, це можливість неможливого – створення людини.
На все це можна поглянути під іншим кутом.
Людині властиво прагнути до контролю та влади. Не лише над життям, - над смертю також. Людина забуває, що в усьому є свої витоки, свої закони. Такі закони є у природи, і якою б не була наука, вона не може їх змінювати.
Переважна більшість людей говорять про душу. Більшість з цієї більшості вірять в існування душі. Дуже просте питання, хто така людина? Якщо людина – це душа і тіло, то ким буде клон? З якою вірогідністю ви впевнено скажете, що у нього буде душа? Нехай кожен відповість на це питання сам.
Якщо ж повернутися до питань більш приземистих, але не менш актуальних.
Клон – має генотип свого донора. Як бути зі свідомістю клону? На чию вона буде схожа та чи буде взагалі? Кому він буде належати? Вченому, донорові, сурогатній матері чи самому собі? Що буде з людиною-клоном після її появи на світ? Ким вона стане? Юридично та фізично, офіційно та неофіційно? Ким буде ця людина для сусіда по квартирі? Важко відповісти на це питання. Тому що між ним і відповіддю лежить прірва нашої свідомості. Прірва, що уособлює в собі етику, мораль, відчуття світу та свого місця у ньому.
Вріз
Професор Ян Вісмут, що «дав» життя відомій овечці Доллі підрахував, що 50% клонів помирає ще в утробі, 20% невдовзі після народження. Він попереджає, що при клонуванні людини існує величезний ризик, що на останній стадії вагітності відбудеться викидень або дитина народиться з фізичними дефектами чи мертвою. Зважаючи на це, клонування людей повинно вважатися злочином.
Сучасне законодавство про клонування
На сьогоднішній день, в Європі існує єдиний міжнародний акт, що встановлює заборону на клонування людини, - це Додатковий протокол про заборону клонування людини 1998 року до Конвенції Ради Європи про права людини в біо медицині 1996р. Відповідний протокол не проводить розділу на терапевтичне та репродуктивне клонування.
Натомість, цей недолік виправлений у праві Європейського союзу. Хартія ЄС про основні права людини проголошує право на цілісність особистості. У відповідності з нею, проголошується заборона лише на репродуктивне клонування людини.
В Україні, закон про заборону репродуктивного клонування людини підписаний в 2004 р.. Окрім того, він забороняє ввезення на територію України та вивезення з території України клонованих ембріонів.
